Новини проекту
Найзахопливіші детективи для підлітка
Wizeclub Education: курси додаткової освіти в Україні
Що робити, якщо болить поперек
Онлайн академія Mate academy – від мрії потрапити в IT до першої роботи
Мобільні додатки для підтримки організації навчання та співпраці в освітньому процесі
Школа англійської для дітей: важливість навчання та як вибрати кращу школу
Хто такий Зевс?
Вивчаємо англійську за допомогою читання
Благодійність та соціальна відповідальність бізнесу
Як обрати надувний басейн?
Як створити і розкрутити групу у Фейсбуці без блокування
Практичні рекомендації по вибору школи англійської мови
Options for checking articles and other texts for uniqueness
Різниця між Lightning та USB Type-C: одна з відмінностей iPhone
Столична Ювелірна Фабрика
Відеоспостереження у школі: як захистити своїх дітей?
Чим привабливий новий Айфон 14?
Розширений пакет за акційною ціною!
iPhone 11 128 GB White
Програмування мовою Java для дітей — як батьки можуть допомогти в навчанні
Нюанси пошуку репетитора з англійської мови
Плюси та мінуси вивчення англійської по Скайпу
Роздруківка журналів
Either work or music: 5 myths about musicians and work
На лижі за кордон. Зимові тури в Закопане
Яку перевагу мають онлайн дошки оголошень?
Огляд смартфону Самсунг А53: що пропонує південнокорейський субфлагман
БЕЗПЕКА В ІНТЕРНЕТІ
Вітаємо з Днем Вчителя!
Портал E-schools відновлює роботу
Канікули 2022
Підписано меморандум з Мінцифрою!
Голосування
Після перемоги я обов'язково
Всього 6 чоловік

ВЖЕ РІК, ЯК ВОНА ПІШЛА ВІД НАС

Дата: 11 січня 2020 о 12:05
187 переглядів

02 січня минув рік відтоді, як пішла з життя наша колега, подруга, мама, донька Лариса Вікторівна Олешко. Пішла раптово, неочікувано і дуже завчасно. Цілий рік ми живемо і працюємо без неї. Так і не почула вона звуків останнього дзвоника у травні 2019-го, без неї у випускному вальсі закружляли наші випускники. Без енергійної і бадьорої Лариси Вікторівни ми розпочали 2019 – 2020 навчальний рік і покружляли у святкових хороводах навколо Новорічної ялинки. Життя продовжується… Проте часом стає дуже боляче і щемно.

Так бракує її посмішки, яка зігрівала оточуючих своєю щирістю. Рука часто тягнеться до телефона, щоб почути впевнений голос Лариси Вікторівни і попросити поради…
Кажуть, людина живе доти, поки про неї пам’ятають. Люба наша Ларисо Вікторівно, у нас все добре. Ми пам’ятаємо, як ви любили наших діток, як віддані були нашій школі.  З думкою про це ми причепурили школу до Нового року, щоб у всіх було відчуття свята. 
Сумуємо... Молимося за Вас. Нехай земля буде Вам пухом. Вічна пам'ять. 
Коментарі:
Залишати коментарі можуть тільки авторизовані відвідувачі.