СУМУЄМО, ПАМ'ЯТАЄМО
15 грудня минає рік від того дня, коли пішов від нас лікар-стоматолог Віктор Юрійович Жорновий. Пішов, залишивши по собі безліч спогадів і гарних справ. Грудень 2018 видався дуже сніжним і морозним. Того дня, коли не стало нашого колеги, товариша, було дуже холодно, земля була вкрита товстим шаром снігу, і це ще більше посилювало біль від тяжкої втрати.
Минув рік. Ми ніби і прийняли те, що сталося, але час від часу на душі знову стає дуже щемно. Риторично запитуємо: "Чому Бог забирає найкращих?" Заспокоюємо себе тим, що там, на небі, Віктору Юрійовичу добре.
У ці дні висловлюємо щире співчуття родині Віктора Юрійовича. Так і не судилося доньці Даринці потанцювати з татом на випускному вечорі. А яка ж вона була гарна у цей день на міській площі! Віримо, що тато бачить її з неба і пишається нею. Нехай у тебе, Даринко, все буде добре. Дуже рано став найстаршим чоловіком у сім'ї син Павло. Хай Бог посилає тобі, Пашо, здоров'я і сили.
Пригадуємо, як, їдучи у своїй зеленій автівці, Віктор Юрійович вітався, ледь відірвавши руку від керма. І тепер зустрічаємо цю автівку, але за її кермом дружина Віктора Юрійовича Лариса з очима, повними смутку і болю. Терпіння вам, Ларисо Миколаївно, сили і здоров'я.
Молимося за Віктора Юрійовича. Нехай там, на небі, Вам буде добре, Вікторе Юрійовичу. Дякувати Богові, що Ви були з нами, колего, лікарю, товаришу.