ЗГАДАЙМО ТИХ, ХТО ВІДДАВАВ СЕБЕ ЦІЙ ШКОЛІ
Напередодні Нового року хочеться згадати тих, хто ось у такі зимові сніжні дні пішов від нас, передчасно перервавши свій життєвий політ. У історії нашої школи є чимало постатей, які вписали свої яскраві сторінки в її розвиток. Мабуть, у всіх, хто пов'язаний з нашою школою упродовж останніх 10 років, ось у такі зимові морозні передсвяткові дні стає щемно на душі від того, що разом зі добутками ми втрачали хороших людей.
2 січня 2019 пішла від нас Лариса Вікторівна Олешко. Пішла так несподівано, так болісно. Пам'ятаю той післясвятковий день - 2 січня. Вона прийшла на роботу така щаслива, бо того дня почувалася дуже добре. А потім такий неочікуваний дзвінок після 18.00 : Лариса Вікторівна померла. А перед тим було Новорічне свято, яскрава ялинка, плани на майбутнє, хвилювання і неймовірна відданість своїй улюбленій школі, яка була для неї всім... І ось уже три роки її немає.
31 грудня 2012. Цей страшний день забрав у нас наших Жиденків: Сергія Михайловича і Олену Михайлівну. А скільки було планів, мрій, скільки енергії. Залишилися спогади, вічні уроки про те, що найважливіше у нашому житті - діти, захоплення тим, як вони вміли поєднувати роботу і відпочинок, жити на повну, активно, не змарнувавши жодного дня.
Віктор Юрійович Жорновий, наш улюблений стоматолог. Він пішов від нас 15 грудня 2018. І досі вражає його оптимізм. Його побажання "віка здоров'я" - своєрідна візитівка і бажання усіх навколо зробити щасливими. Ми ніби і прийняли те, що сталося, але час від часу на душі знову стає дуже щемно. Риторично запитуємо: "Чому Бог забирає найкращих?"
Заспокоюємо себе тим, що там, на небі, вам Ларисо Вікторівно, Сергію Михайловичу, Олено Михайлівно, Вікторе Юрійовичу, добре.
Та все ж так хочеться, щоб ви дописали свою історію. Знаємо, що вона була б неймовірно цікавою.
Давайте у ці дні згадаємо тих, хто любив нашу санаторну школу так, як любимо її ми, хто разом з нами писав її історію. І нехай в усіх нас усе буде добре.